From Ancient Greek Φίλιππος (Phílippos, “fond of horses”).
Пили́п • (Pylýp) m pers (genitive Пили́па, nominative plural Пили́пи, genitive plural Пили́пів)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | Пили́п Pylýp |
Пили́пи Pylýpy |
genitive | Пили́па Pylýpa |
Пили́пів Pylýpiv |
dative | Пили́пові, Пили́пу Pylýpovi, Pylýpu |
Пили́пам Pylýpam |
accusative | Пили́па Pylýpa |
Пили́пів Pylýpiv |
instrumental | Пили́пом Pylýpom |
Пили́пами Pylýpamy |
locative | Пили́пові, Пили́пі Pylýpovi, Pylýpi |
Пили́пах Pylýpax |
vocative | Пили́пе Pylýpe |
Пили́пи Pylýpy |