From German Abiturient, from Latin abituriēns, present participle of abituriō (“I want to leave”).
абітуріє́нт • (abiturijént) m pers (genitive абітуріє́нта, nominative plural абітуріє́нти, genitive plural абітуріє́нтів, feminine абітуріє́нтка, relational adjective абітуріє́нтський)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | абітуріє́нт abiturijént |
абітуріє́нти abiturijénty |
genitive | абітуріє́нта abiturijénta |
абітуріє́нтів abiturijéntiv |
dative | абітуріє́нтові, абітуріє́нту abiturijéntovi, abiturijéntu |
абітуріє́нтам abiturijéntam |
accusative | абітуріє́нта abiturijénta |
абітуріє́нтів abiturijéntiv |
instrumental | абітуріє́нтом abiturijéntom |
абітуріє́нтами abiturijéntamy |
locative | абітуріє́нтові, абітуріє́нту, абітуріє́нті abiturijéntovi, abiturijéntu, abiturijénti |
абітуріє́нтах abiturijéntax |
vocative | абітуріє́нте abiturijénte |
абітуріє́нти abiturijénty |