From аванс (avans) + -ува́ти (-uváty)
авансува́ти • (avansuváty) impf
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | авансува́ти, авансува́ть avansuváty, avansuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | авансу́ючи avansújučy |
авансува́вши avansuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
авансу́ю avansúju |
бу́ду авансува́ти, бу́ду авансува́ть, авансува́тиму búdu avansuváty, búdu avansuvátʹ, avansuvátymu |
| 2nd singular ти |
авансу́єш avansúješ |
бу́деш авансува́ти, бу́деш авансува́ть, авансува́тимеш búdeš avansuváty, búdeš avansuvátʹ, avansuvátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
авансу́є avansúje |
бу́де авансува́ти, бу́де авансува́ть, авансува́тиме búde avansuváty, búde avansuvátʹ, avansuvátyme |
| 1st plural ми |
авансу́єм, авансу́ємо avansújem, avansújemo |
бу́демо авансува́ти, бу́демо авансува́ть, авансува́тимемо, авансува́тимем búdemo avansuváty, búdemo avansuvátʹ, avansuvátymemo, avansuvátymem |
| 2nd plural ви |
авансу́єте avansújete |
бу́дете авансува́ти, бу́дете авансува́ть, авансува́тимете búdete avansuváty, búdete avansuvátʹ, avansuvátymete |
| 3rd plural вони |
авансу́ють avansújutʹ |
бу́дуть авансува́ти, бу́дуть авансува́ть, авансува́тимуть búdutʹ avansuváty, búdutʹ avansuvátʹ, avansuvátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | авансу́ймо avansújmo |
| second-person | авансу́й avansúj |
авансу́йте avansújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
авансува́в avansuváv |
авансува́ли avansuvály |
| feminine я / ти / вона |
авансува́ла avansuvála | |
| neuter воно |
авансува́ло avansuválo | |