ава́рець • (avárecʹ) m pers (genitive ава́рця, nominative plural ава́рці, genitive plural ава́рців)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | ава́рець avárecʹ |
ава́рці avárci |
genitive | ава́рця avárcja |
ава́рців avárciv |
dative | ава́рцеві, ава́рцю avárcevi, avárcju |
ава́рцям avárcjam |
accusative | ава́рця avárcja |
ава́рців avárciv |
instrumental | ава́рцем avárcem |
ава́рцями avárcjamy |
locative | ава́рцеві, ава́рцю, ава́рці avárcevi, avárcju, avárci |
ава́рцях avárcjax |
vocative | ава́рцю avárcju |
ава́рці avárci |