Borrowed from French attaquer, from Italian attaccare, from Proto-Indo-European *(s)teg- (“stick, stake”).
атакува́ти • (atakuváty) impf
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | атакува́ти, атакува́ть atakuváty, atakuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | атаку́ючи atakújučy |
атакува́вши atakuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
атаку́ю atakúju |
бу́ду атакува́ти, бу́ду атакува́ть, атакува́тиму búdu atakuváty, búdu atakuvátʹ, atakuvátymu |
| 2nd singular ти |
атаку́єш atakúješ |
бу́деш атакува́ти, бу́деш атакува́ть, атакува́тимеш búdeš atakuváty, búdeš atakuvátʹ, atakuvátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
атаку́є atakúje |
бу́де атакува́ти, бу́де атакува́ть, атакува́тиме búde atakuváty, búde atakuvátʹ, atakuvátyme |
| 1st plural ми |
атаку́єм, атаку́ємо atakújem, atakújemo |
бу́демо атакува́ти, бу́демо атакува́ть, атакува́тимемо, атакува́тимем búdemo atakuváty, búdemo atakuvátʹ, atakuvátymemo, atakuvátymem |
| 2nd plural ви |
атаку́єте atakújete |
бу́дете атакува́ти, бу́дете атакува́ть, атакува́тимете búdete atakuváty, búdete atakuvátʹ, atakuvátymete |
| 3rd plural вони |
атаку́ють atakújutʹ |
бу́дуть атакува́ти, бу́дуть атакува́ть, атакува́тимуть búdutʹ atakuváty, búdutʹ atakuvátʹ, atakuvátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | атаку́ймо atakújmo |
| second-person | атаку́й atakúj |
атаку́йте atakújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
атакува́в atakuváv |
атакува́ли atakuvály |
| feminine я / ти / вона |
атакува́ла atakuvála | |
| neuter воно |
атакува́ло atakuválo | |