From блѧдь (blędĭ) + -ьникъ (-ĭnikŭ).
блѧдьникъ • (blędĭnikŭ) m anim
singular | dual | plural | |
---|---|---|---|
nominative | блѧдьникъ blędĭnikŭ |
блѧдьника blędĭnika |
блѧдьници blędĭnici |
genitive | блѧдьника blędĭnika |
блѧдьникоу blędĭniku |
блѧдьникъ blędĭnikŭ |
dative | блѧдьникоу, блѧдьникови blędĭniku, blędĭnikovi |
блѧдьникома blędĭnikoma |
блѧдьникомъ blędĭnikomŭ |
accusative | блѧдьникъ, блѧдьника blędĭnikŭ, blędĭnika |
блѧдьника blędĭnika |
блѧдьникꙑ blędĭniky |
instrumental | блѧдьникомъ blędĭnikomŭ |
блѧдьникома blędĭnikoma |
блѧдьникꙑ blędĭniky |
locative | блѧдьницѣ blędĭnicě |
блѧдьникоу blędĭniku |
блѧдьницѣхъ blędĭnicěxŭ |
vocative | блѧдьниче blędĭniče |
блѧдьника blędĭnika |
блѧдьници blędĭnici |