Inherited from Proto-Slavic *brъkati
брика́ти • (brykáty) impf (perfective брикну́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | брика́ти, брика́ть brykáty, brykátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | брика́ючи brykájučy |
брика́вши brykávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
брика́ю brykáju |
бу́ду брика́ти, бу́ду брика́ть, брика́тиму búdu brykáty, búdu brykátʹ, brykátymu |
| 2nd singular ти |
брика́єш brykáješ |
бу́деш брика́ти, бу́деш брика́ть, брика́тимеш búdeš brykáty, búdeš brykátʹ, brykátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
брика́є brykáje |
бу́де брика́ти, бу́де брика́ть, брика́тиме búde brykáty, búde brykátʹ, brykátyme |
| 1st plural ми |
брика́єм, брика́ємо brykájem, brykájemo |
бу́демо брика́ти, бу́демо брика́ть, брика́тимемо, брика́тимем búdemo brykáty, búdemo brykátʹ, brykátymemo, brykátymem |
| 2nd plural ви |
брика́єте brykájete |
бу́дете брика́ти, бу́дете брика́ть, брика́тимете búdete brykáty, búdete brykátʹ, brykátymete |
| 3rd plural вони |
брика́ють brykájutʹ |
бу́дуть брика́ти, бу́дуть брика́ть, брика́тимуть búdutʹ brykáty, búdutʹ brykátʹ, brykátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | брика́ймо brykájmo |
| second-person | брика́й brykáj |
брика́йте brykájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
брика́в brykáv |
брика́ли brykály |
| feminine я / ти / вона |
брика́ла brykála | |
| neuter воно |
брика́ло brykálo | |