From ви́- (vý-) + голоси́ти (holosýty). Compare Polish wygłosić.
ви́голосити • (výholosyty) pf (imperfective виголо́шувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́голосити, ви́голосить výholosyty, výholosytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́голошений výhološenyj impersonal: ви́голошено výhološeno |
| adverbial | — | ви́голосивши výholosyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́голошу výhološu |
| 2nd singular ти |
— | ви́голосиш výholosyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́голосить výholosytʹ |
| 1st plural ми |
— | ви́голосим, ви́голосимо výholosym, výholosymo |
| 2nd plural ви |
— | ви́голосите výholosyte |
| 3rd plural вони |
— | ви́голосять výholosjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́голосім, ви́голосімо výholosim, výholosimo |
| second-person | ви́голоси výholosy |
ви́голосіть výholositʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́голосив výholosyv |
ви́голосили výholosyly |
| feminine я / ти / вона |
ви́голосила výholosyla | |
| neuter воно |
ви́голосило výholosylo | |