From ви́- (vý-) + го́їти (hójity). Compare Polish wygoić.
ви́гоїти • (výhojity) pf (imperfective виго́ювати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | ви́гоїти, ви́гоїть výhojity, výhojitʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | ви́гоєний výhojenyj impersonal: ви́гоєно výhojeno |
adverbial | — | ви́гоївши výhojivšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | ви́гою výhoju |
2nd singular ти |
— | ви́гоїш výhojiš |
3rd singular він / вона / воно |
— | ви́гоїть výhojitʹ |
1st plural ми |
— | ви́гоїм, ви́гоїмо výhojim, výhojimo |
2nd plural ви |
— | ви́гоїте výhojite |
3rd plural вони |
— | ви́гоять výhojatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | ви́гоймо výhojmo |
second-person | ви́гой výhoj |
ви́гойте výhojte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
ви́гоїв výhojiv |
ви́гоїли výhojily |
feminine я / ти / вона |
ви́гоїла výhojila | |
neuter воно |
ви́гоїло výhojilo |