From ви (vy) + йняти (jnjaty).
ви́йняти • (výjnjaty) pf (imperfective вийма́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́йняти, ви́йнять výjnjaty, výjnjatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́йнятий výjnjatyj impersonal: ви́йнято výjnjato |
| adverbial | — | ви́йнявши výjnjavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́йму výjmu |
| 2nd singular ти |
— | ви́ймеш výjmeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́йме výjme |
| 1st plural ми |
— | ви́ймем, ви́ймемо výjmem, výjmemo |
| 2nd plural ви |
— | ви́ймете výjmete |
| 3rd plural вони |
— | ви́ймуть výjmutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́ймім, ви́ймімо výjmim, výjmimo |
| second-person | ви́йми výjmy |
ви́йміть výjmitʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́йняв výjnjav |
ви́йняли výjnjaly |
| feminine я / ти / вона |
ви́йняла výjnjala | |
| neuter воно |
ви́йняло výjnjalo | |