From викачати (vykačaty) + -увати (-uvaty)
вика́чувати • (vykáčuvaty) impf (perfective ви́качати)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | вика́чувати, вика́чувать vykáčuvaty, vykáčuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | вика́чуючи vykáčujučy |
вика́чувавши vykáčuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
вика́чую vykáčuju |
бу́ду вика́чувати, бу́ду вика́чувать, вика́чуватиму búdu vykáčuvaty, búdu vykáčuvatʹ, vykáčuvatymu |
| 2nd singular ти |
вика́чуєш vykáčuješ |
бу́деш вика́чувати, бу́деш вика́чувать, вика́чуватимеш búdeš vykáčuvaty, búdeš vykáčuvatʹ, vykáčuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
вика́чує vykáčuje |
бу́де вика́чувати, бу́де вика́чувать, вика́чуватиме búde vykáčuvaty, búde vykáčuvatʹ, vykáčuvatyme |
| 1st plural ми |
вика́чуєм, вика́чуємо vykáčujem, vykáčujemo |
бу́демо вика́чувати, бу́демо вика́чувать, вика́чуватимемо, вика́чуватимем búdemo vykáčuvaty, búdemo vykáčuvatʹ, vykáčuvatymemo, vykáčuvatymem |
| 2nd plural ви |
вика́чуєте vykáčujete |
бу́дете вика́чувати, бу́дете вика́чувать, вика́чуватимете búdete vykáčuvaty, búdete vykáčuvatʹ, vykáčuvatymete |
| 3rd plural вони |
вика́чують vykáčujutʹ |
бу́дуть вика́чувати, бу́дуть вика́чувать, вика́чуватимуть búdutʹ vykáčuvaty, búdutʹ vykáčuvatʹ, vykáčuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | вика́чуймо vykáčujmo |
| second-person | вика́чуй vykáčuj |
вика́чуйте vykáčujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
вика́чував vykáčuvav |
вика́чували vykáčuvaly |
| feminine я / ти / вона |
вика́чувала vykáčuvala | |
| neuter воно |
вика́чувало vykáčuvalo | |