ви́конати • (výkonaty) pf (imperfective вико́нувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́конати, ви́конать výkonaty, výkonatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́конаний výkonanyj impersonal: ви́конано výkonano |
| adverbial | — | ви́конавши výkonavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́конаю výkonaju |
| 2nd singular ти |
— | ви́конаєш výkonaješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́конає výkonaje |
| 1st plural ми |
— | ви́конаєм, ви́конаємо výkonajem, výkonajemo |
| 2nd plural ви |
— | ви́конаєте výkonajete |
| 3rd plural вони |
— | ви́конають výkonajutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́конаймо výkonajmo |
| second-person | ви́конай výkonaj |
ви́конайте výkonajte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́конав výkonav |
ви́конали výkonaly |
| feminine я / ти / вона |
ви́конала výkonala | |
| neuter воно |
ви́конало výkonalo | |