From ви́- (vý-) + лікува́ти (likuváty). Compare Russian вы́лечить (výlečitʹ), Belarusian вы́лечыць (výlječycʹ), Polish wyleczyć.
ви́лікувати • (výlikuvaty) pf (imperfective виліко́вувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́лікувати, ви́лікувать výlikuvaty, výlikuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́лікуваний výlikuvanyj impersonal: ви́лікувано výlikuvano |
| adverbial | — | ви́лікувавши výlikuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́лікую výlikuju |
| 2nd singular ти |
— | ви́лікуєш výlikuješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́лікує výlikuje |
| 1st plural ми |
— | ви́лікуєм, ви́лікуємо výlikujem, výlikujemo |
| 2nd plural ви |
— | ви́лікуєте výlikujete |
| 3rd plural вони |
— | ви́лікують výlikujutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́лікуймо výlikujmo |
| second-person | ви́лікуй výlikuj |
ви́лікуйте výlikujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́лікував výlikuvav |
ви́лікували výlikuvaly |
| feminine я / ти / вона |
ви́лікувала výlikuvala | |
| neuter воно |
ви́лікувало výlikuvalo | |