винахо́дити (vynaxódyty, “to invent”) + -ник (-nyk). Cognate with Belarusian вынахо́днік (vynaxódnik).
винахі́дник • (vynaxídnyk) m pers (genitive винахі́дника, nominative plural винахі́дники, genitive plural винахі́дників, feminine винахі́дниця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | винахі́дник vynaxídnyk |
винахі́дники vynaxídnyky |
genitive | винахі́дника vynaxídnyka |
винахі́дників vynaxídnykiv |
dative | винахі́дникові, винахі́днику vynaxídnykovi, vynaxídnyku |
винахі́дникам vynaxídnykam |
accusative | винахі́дника vynaxídnyka |
винахі́дників vynaxídnykiv |
instrumental | винахі́дником vynaxídnykom |
винахі́дниками vynaxídnykamy |
locative | винахі́дникові, винахі́днику vynaxídnykovi, vynaxídnyku |
винахі́дниках vynaxídnykax |
vocative | винахі́днику vynaxídnyku |
винахі́дники vynaxídnyky |