Borrowed from Polish wychować (“to bring up, to raise”).
ви́ховати • (výxovaty) pf (imperfective вихо́вувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́ховати, ви́ховать výxovaty, výxovatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́хований výxovanyj impersonal: ви́ховано výxovano |
| adverbial | — | ви́ховавши výxovavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́ховаю výxovaju |
| 2nd singular ти |
— | ви́ховаєш výxovaješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́ховає výxovaje |
| 1st plural ми |
— | ви́ховаєм, ви́ховаємо výxovajem, výxovajemo |
| 2nd plural ви |
— | ви́ховаєте výxovajete |
| 3rd plural вони |
— | ви́ховають výxovajutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́ховаймо výxovajmo |
| second-person | ви́ховай výxovaj |
ви́ховайте výxovajte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́ховав výxovav |
ви́ховали výxovaly |
| feminine я / ти / вона |
ви́ховала výxovala | |
| neuter воно |
ви́ховало výxovalo | |