від- (vid-) + верну́ти (vernúty)
відверну́ти • (vidvernúty) pf (imperfective відверта́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відверну́ти, відверну́ть vidvernúty, vidvernútʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відве́рнений, відве́рнутий vidvérnenyj, vidvérnutyj impersonal: відве́рнено, відве́рнуто vidvérneno, vidvérnuto |
| adverbial | — | відверну́вши vidvernúvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відверну́ vidvernú |
| 2nd singular ти |
— | відве́рнеш vidvérneš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відве́рне vidvérne |
| 1st plural ми |
— | відве́рнем, відве́рнемо vidvérnem, vidvérnemo |
| 2nd plural ви |
— | відве́рнете vidvérnete |
| 3rd plural вони |
— | відве́рнуть vidvérnutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відверні́м, відверні́мо vidverním, vidvernímo |
| second-person | відверни́ vidverný |
відверні́ть vidvernítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відверну́в vidvernúv |
відверну́ли vidvernúly |
| feminine я / ти / вона |
відверну́ла vidvernúla | |
| neuter воно |
відверну́ло vidvernúlo | |