From від- (vid-) + воюва́ти (vojuváty). Compare Russian отвоева́ть (otvojevátʹ), Belarusian адваява́ць (advajavácʹ), Polish odwojować.
відвоюва́ти • (vidvojuváty) pf (imperfective відвойо́вувати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | відвоюва́ти, відвоюва́ть vidvojuváty, vidvojuvátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | відвойо́ваний vidvojóvanyj impersonal: відвойо́вано vidvojóvano |
adverbial | — | відвоюва́вши vidvojuvávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | відвою́ю vidvojúju |
2nd singular ти |
— | відвою́єш vidvojúješ |
3rd singular він / вона / воно |
— | відвою́є vidvojúje |
1st plural ми |
— | відвою́єм, відвою́ємо vidvojújem, vidvojújemo |
2nd plural ви |
— | відвою́єте vidvojújete |
3rd plural вони |
— | відвою́ють vidvojújutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | відвою́ймо vidvojújmo |
second-person | відвою́й vidvojúj |
відвою́йте vidvojújte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
відвоюва́в vidvojuváv |
відвоюва́ли vidvojuvály |
feminine я / ти / вона |
відвоюва́ла vidvojuvála | |
neuter воно |
відвоюва́ло vidvojuválo |