From від- (vid-) + кли́кати (klýkaty)
відкли́кати • (vidklýkaty) pf
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відкли́кати, відкли́кать vidklýkaty, vidklýkatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відкли́каний vidklýkanyj impersonal: відкли́кано vidklýkano |
| adverbial | — | відкли́кавши vidklýkavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відкли́чу vidklýču |
| 2nd singular ти |
— | відкли́чеш vidklýčeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відкли́че vidklýče |
| 1st plural ми |
— | відкли́чем, відкли́чемо vidklýčem, vidklýčemo |
| 2nd plural ви |
— | відкли́чете vidklýčete |
| 3rd plural вони |
— | відкли́чуть vidklýčutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відкли́чмо vidklýčmo |
| second-person | відкли́ч vidklýč |
відкли́чте vidklýčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відкли́кав vidklýkav |
відкли́кали vidklýkaly |
| feminine я / ти / вона |
відкли́кала vidklýkala | |
| neuter воно |
відкли́кало vidklýkalo | |