Inherited from Proto-Slavic *otъkopati. By surface analysis, від- (vid-) + копа́ти (kopáty). Compare Russian откопа́ть (otkopátʹ), Belarusian адкапа́ць (adkapácʹ), Polish odkopać.
відкопа́ти • (vidkopáty) pf (imperfective відко́пувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відкопа́ти, відкопа́ть vidkopáty, vidkopátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відко́паний vidkópanyj impersonal: відко́пано vidkópano |
| adverbial | — | відкопа́вши vidkopávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відкопа́ю vidkopáju |
| 2nd singular ти |
— | відкопа́єш vidkopáješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відкопа́є vidkopáje |
| 1st plural ми |
— | відкопа́єм, відкопа́ємо vidkopájem, vidkopájemo |
| 2nd plural ви |
— | відкопа́єте vidkopájete |
| 3rd plural вони |
— | відкопа́ють vidkopájutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відкопа́ймо vidkopájmo |
| second-person | відкопа́й vidkopáj |
відкопа́йте vidkopájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відкопа́в vidkopáv |
відкопа́ли vidkopály |
| feminine я / ти / вона |
відкопа́ла vidkopála | |
| neuter воно |
відкопа́ло vidkopálo | |