From від- (vid-) + мі́тити (mítyty)
відмі́тити • (vidmítyty) pf (imperfective відміча́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відмі́тити, відмі́тить vidmítyty, vidmítytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відмі́чений vidmíčenyj impersonal: відмі́чено vidmíčeno |
| adverbial | — | відмі́тивши vidmítyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відмі́чу vidmíču |
| 2nd singular ти |
— | відмі́тиш vidmítyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відмі́тить vidmítytʹ |
| 1st plural ми |
— | відмі́тим, відмі́тимо vidmítym, vidmítymo |
| 2nd plural ви |
— | відмі́тите vidmítyte |
| 3rd plural вони |
— | відмі́тять vidmítjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відмі́тьмо vidmítʹmo |
| second-person | відмі́ть vidmítʹ |
відмі́тьте vidmítʹte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відмі́тив vidmítyv |
відмі́тили vidmítyly |
| feminine я / ти / вона |
відмі́тила vidmítyla | |
| neuter воно |
відмі́тило vidmítylo | |