From відмітити (vidmityty) + -а́ти (-áty)
відміча́ти • (vidmičáty) impf (perfective відмі́тити)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відміча́ти, відміча́ть vidmičáty, vidmičátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відмі́чаний vidmíčanyj impersonal: відмі́чано vidmíčano |
| adverbial | відміча́ючи vidmičájučy |
відміча́вши vidmičávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
відміча́ю vidmičáju |
бу́ду відміча́ти, бу́ду відміча́ть, відміча́тиму búdu vidmičáty, búdu vidmičátʹ, vidmičátymu |
| 2nd singular ти |
відміча́єш vidmičáješ |
бу́деш відміча́ти, бу́деш відміча́ть, відміча́тимеш búdeš vidmičáty, búdeš vidmičátʹ, vidmičátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
відміча́є vidmičáje |
бу́де відміча́ти, бу́де відміча́ть, відміча́тиме búde vidmičáty, búde vidmičátʹ, vidmičátyme |
| 1st plural ми |
відміча́єм, відміча́ємо vidmičájem, vidmičájemo |
бу́демо відміча́ти, бу́демо відміча́ть, відміча́тимемо, відміча́тимем búdemo vidmičáty, búdemo vidmičátʹ, vidmičátymemo, vidmičátymem |
| 2nd plural ви |
відміча́єте vidmičájete |
бу́дете відміча́ти, бу́дете відміча́ть, відміча́тимете búdete vidmičáty, búdete vidmičátʹ, vidmičátymete |
| 3rd plural вони |
відміча́ють vidmičájutʹ |
бу́дуть відміча́ти, бу́дуть відміча́ть, відміча́тимуть búdutʹ vidmičáty, búdutʹ vidmičátʹ, vidmičátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відміча́ймо vidmičájmo |
| second-person | відміча́й vidmičáj |
відміча́йте vidmičájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відміча́в vidmičáv |
відміча́ли vidmičály |
| feminine я / ти / вона |
відміча́ла vidmičála | |
| neuter воно |
відміча́ло vidmičálo | |