віднести́ • (vidnestý) pf (imperfective відно́сити)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | віднести́ vidnestý | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відне́сений vidnésenyj impersonal: відне́сено vidnéseno |
| adverbial | — | відні́сши vidnísšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | віднесу́ vidnesú |
| 2nd singular ти |
— | віднесе́ш vidneséš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | віднесе́ vidnesé |
| 1st plural ми |
— | віднесе́м, віднесемо́ vidnesém, vidnesemó |
| 2nd plural ви |
— | віднесете́ vidneseté |
| 3rd plural вони |
— | віднесу́ть vidnesútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | віднесі́м, віднесі́мо vidnesím, vidnesímo |
| second-person | віднеси́ vidnesý |
віднесі́ть vidnesítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відні́с vidnís |
віднесли́ vidneslý |
| feminine я / ти / вона |
віднесла́ vidneslá | |
| neuter воно |
віднесло́ vidnesló | |