From від- (vid-) + -ня́ти (-njáty). Compare Russian отня́ть (otnjátʹ), Belarusian адня́ць (adnjácʹ), Polish odjąć.
відня́ти • (vidnjáty) pf (imperfective відніма́ти or відійма́ти) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відня́ти, відня́ть vidnjáty, vidnjátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відня́тий vidnjátyj impersonal: відня́то vidnjáto |
| adverbial | — | відня́вши vidnjávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відніму́ vidnimú |
| 2nd singular ти |
— | відні́меш vidnímeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відні́ме vidníme |
| 1st plural ми |
— | відні́мем, відні́мемо vidnímem, vidnímemo |
| 2nd plural ви |
— | відні́мете vidnímete |
| 3rd plural вони |
— | відні́муть vidnímutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | віднімі́м, віднімі́мо vidnimím, vidnimímo |
| second-person | відніми́ vidnimý |
віднімі́ть vidnimítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відня́в vidnjáv |
відняли́ vidnjalý |
| feminine я / ти / вона |
відняла́ vidnjalá | |
| neuter воно |
відняло́ vidnjaló | |