від- (vid-) + святкува́ти impf (svjatkuváty)
відсвяткува́ти • (vidsvjatkuváty) pf (imperfective святкува́ти or відсвятко́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відсвяткува́ти, відсвяткува́ть vidsvjatkuváty, vidsvjatkuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відсвятко́ваний vidsvjatkóvanyj impersonal: відсвятко́вано vidsvjatkóvano |
| adverbial | — | відсвяткува́вши vidsvjatkuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відсвятку́ю vidsvjatkúju |
| 2nd singular ти |
— | відсвятку́єш vidsvjatkúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відсвятку́є vidsvjatkúje |
| 1st plural ми |
— | відсвятку́єм, відсвятку́ємо vidsvjatkújem, vidsvjatkújemo |
| 2nd plural ви |
— | відсвятку́єте vidsvjatkújete |
| 3rd plural вони |
— | відсвятку́ють vidsvjatkújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відсвятку́ймо vidsvjatkújmo |
| second-person | відсвятку́й vidsvjatkúj |
відсвятку́йте vidsvjatkújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відсвяткува́в vidsvjatkuváv |
відсвяткува́ли vidsvjatkuvály |
| feminine я / ти / вона |
відсвяткува́ла vidsvjatkuvála | |
| neuter воно |
відсвяткува́ло vidsvjatkuválo | |