From від- (vid-) + слідкува́ти (slidkuváty).
відслідкува́ти • (vidslidkuváty) pf (imperfective відслідко́вувати) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | відслідкува́ти, відслідкува́ть vidslidkuváty, vidslidkuvátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | — | відслідкува́вши vidslidkuvávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | відслідку́ю vidslidkúju |
2nd singular ти |
— | відслідку́єш vidslidkúješ |
3rd singular він / вона / воно |
— | відслідку́є vidslidkúje |
1st plural ми |
— | відслідку́єм, відслідку́ємо vidslidkújem, vidslidkújemo |
2nd plural ви |
— | відслідку́єте vidslidkújete |
3rd plural вони |
— | відслідку́ють vidslidkújutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | відслідку́ймо vidslidkújmo |
second-person | відслідку́й vidslidkúj |
відслідку́йте vidslidkújte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
відслідкува́в vidslidkuváv |
відслідкува́ли vidslidkuvály |
feminine я / ти / вона |
відслідкува́ла vidslidkuvála | |
neuter воно |
відслідкува́ло vidslidkuválo |