From від- (vid-) + стоя́ти (stojáty). Compare Russian отстоя́ть (otstojátʹ), Belarusian адстая́ць (adstajácʹ), Polish odstać.
відстоя́ти • (vidstojáty) pf (imperfective відсто́ювати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відстоя́ти, відстоя́ть vidstojáty, vidstojátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відсто́яний vidstójanyj impersonal: відсто́яно vidstójano |
| adverbial | — | відстоя́вши vidstojávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відстою́ vidstojú |
| 2nd singular ти |
— | відстої́ш vidstojíš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відстої́ть vidstojítʹ |
| 1st plural ми |
— | відстої́м, відстоїмо́ vidstojím, vidstojimó |
| 2nd plural ви |
— | відстоїте́ vidstojité |
| 3rd plural вони |
— | відстоя́ть vidstojátʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відсті́ймо vidstíjmo |
| second-person | відсті́й vidstíj |
відсті́йте vidstíjte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відстоя́в vidstojáv |
відстоя́ли vidstojály |
| feminine я / ти / вона |
відстоя́ла vidstojála | |
| neuter воно |
відстоя́ло vidstojálo | |