From від- (vid-) + тягти́ (tjahtý)
відтягти́ • (vidtjahtý) pf (imperfective відтя́гувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відтягти́ vidtjahtý | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | відтя́гши vidtjáhšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відтягну́ vidtjahnú |
| 2nd singular ти |
— | відтя́гнеш vidtjáhneš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відтя́гне vidtjáhne |
| 1st plural ми |
— | відтя́гнем, відтя́гнемо vidtjáhnem, vidtjáhnemo |
| 2nd plural ви |
— | відтя́гнете vidtjáhnete |
| 3rd plural вони |
— | відтя́гнуть vidtjáhnutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відтягні́м, відтягні́мо vidtjahním, vidtjahnímo |
| second-person | відтягни́ vidtjahný |
відтягні́ть vidtjahnítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відтя́г vidtjáh |
відтягли́ vidtjahlý |
| feminine я / ти / вона |
відтягла́ vidtjahlá | |
| neuter воно |
відтягло́ vidtjahló | |