From від- (vid-) + тя́ти (tjáty)
відтя́ти • (vidtjáty) pf (imperfective відтина́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відтя́ти, відтя́ть vidtjáty, vidtjátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | відтя́вши vidtjávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відітну́ viditnú |
| 2nd singular ти |
— | відітне́ш viditnéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відітне́ viditné |
| 1st plural ми |
— | відітне́м, відітнемо́ viditném, viditnemó |
| 2nd plural ви |
— | відітнете́ viditneté |
| 3rd plural вони |
— | відітну́ть viditnútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відітні́м, відітні́мо viditním, viditnímo |
| second-person | відітни́ viditný |
відітні́ть viditnítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відтя́в vidtjáv |
відтя́ли vidtjály |
| feminine я / ти / вона |
відтя́ла vidtjála | |
| neuter воно |
відтя́ло vidtjálo | |