Borrowed from Polish odczuwać.
відчува́ти • (vidčuváty) impf (perfective відчу́ти)
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | відчува́ти, відчува́ть vidčuváty, vidčuvátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | відчува́ючи vidčuvájučy |
відчува́вши vidčuvávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
відчува́ю vidčuváju |
бу́ду відчува́ти, бу́ду відчува́ть, відчува́тиму búdu vidčuváty, búdu vidčuvátʹ, vidčuvátymu |
2nd singular ти |
відчува́єш vidčuváješ |
бу́деш відчува́ти, бу́деш відчува́ть, відчува́тимеш búdeš vidčuváty, búdeš vidčuvátʹ, vidčuvátymeš |
3rd singular він / вона / воно |
відчува́є vidčuváje |
бу́де відчува́ти, бу́де відчува́ть, відчува́тиме búde vidčuváty, búde vidčuvátʹ, vidčuvátyme |
1st plural ми |
відчува́єм, відчува́ємо vidčuvájem, vidčuvájemo |
бу́демо відчува́ти, бу́демо відчува́ть, відчува́тимемо, відчува́тимем búdemo vidčuváty, búdemo vidčuvátʹ, vidčuvátymemo, vidčuvátymem |
2nd plural ви |
відчува́єте vidčuvájete |
бу́дете відчува́ти, бу́дете відчува́ть, відчува́тимете búdete vidčuváty, búdete vidčuvátʹ, vidčuvátymete |
3rd plural вони |
відчува́ють vidčuvájutʹ |
бу́дуть відчува́ти, бу́дуть відчува́ть, відчува́тимуть búdutʹ vidčuváty, búdutʹ vidčuvátʹ, vidčuvátymutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | відчува́ймо vidčuvájmo |
second-person | відчува́й vidčuváj |
відчува́йте vidčuvájte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
відчува́в vidčuváv |
відчува́ли vidčuvály |
feminine я / ти / вона |
відчува́ла vidčuvála | |
neuter воно |
відчува́ло vidčuválo |