From від- (vid-) + чужи́й (čužýj) + -ити (-yty). Compare Russian отчуди́ть (otčudítʹ).
відчу́жити • (vidčúžyty) pf (imperfective відчу́жувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відчу́жити, відчу́жить vidčúžyty, vidčúžytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відчу́жений vidčúženyj impersonal: відчу́жено vidčúženo |
| adverbial | — | відчу́живши vidčúžyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відчу́жу vidčúžu |
| 2nd singular ти |
— | відчу́жиш vidčúžyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відчу́жить vidčúžytʹ |
| 1st plural ми |
— | відчу́жим, відчу́жимо vidčúžym, vidčúžymo |
| 2nd plural ви |
— | відчу́жите vidčúžyte |
| 3rd plural вони |
— | відчу́жать vidčúžatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відчу́жмо vidčúžmo |
| second-person | відчу́ж vidčúž |
відчу́жте vidčúžte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відчу́жив vidčúžyv |
відчу́жили vidčúžyly |
| feminine я / ти / вона |
відчу́жила vidčúžyla | |
| neuter воно |
відчу́жило vidčúžylo | |