From від- (vid-) + шука́ти (šukáty). Compare Belarusian адшука́ць (adšukácʹ), Polish odszukać.
відшука́ти • (vidšukáty) pf (imperfective відшу́кувати or відшуко́вувати (rare)) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відшука́ти, відшука́ть vidšukáty, vidšukátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відшу́каний vidšúkanyj impersonal: відшу́кано vidšúkano |
| adverbial | — | відшука́вши vidšukávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відшука́ю vidšukáju |
| 2nd singular ти |
— | відшука́єш vidšukáješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відшука́є vidšukáje |
| 1st plural ми |
— | відшука́єм, відшука́ємо vidšukájem, vidšukájemo |
| 2nd plural ви |
— | відшука́єте vidšukájete |
| 3rd plural вони |
— | відшука́ють vidšukájutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відшука́ймо vidšukájmo |
| second-person | відшука́й vidšukáj |
відшука́йте vidšukájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відшука́в vidšukáv |
відшука́ли vidšukály |
| feminine я / ти / вона |
відшука́ла vidšukála | |
| neuter воно |
відшука́ло vidšukálo | |