вірме́нин • (virményn) m pers (genitive вірме́нина, nominative plural вірме́ни, genitive plural вірме́н, feminine вірме́нка)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | вірме́нин virményn |
вірме́ни virmény |
genitive | вірме́нина virményna |
вірме́н virmén |
dative | вірме́нинові, вірме́нину virménynovi, virménynu |
вірме́нам virménam |
accusative | вірме́нина virményna |
вірме́н virmén |
instrumental | вірме́нином virménynom |
вірме́нами virménamy |
locative | вірме́нинові, вірме́нині virménynovi, virményni |
вірме́нах virménax |
vocative | вірме́нине virményne |
вірме́ни virmény |