Borrowed from Polish witać, from Proto-Slavic *vitati, from Proto-Indo-European *weyh₁- (“to chase, pursue”). Doublet of вита́ти (vytáty, “soar, dwell”).
віта́ти • (vitáty) impf (perfective привіта́ти) (transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | віта́ти, віта́ть vitáty, vitátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | віта́ючи vitájučy |
віта́вши vitávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
віта́ю vitáju |
бу́ду віта́ти, бу́ду віта́ть, віта́тиму búdu vitáty, búdu vitátʹ, vitátymu |
| 2nd singular ти |
віта́єш vitáješ |
бу́деш віта́ти, бу́деш віта́ть, віта́тимеш búdeš vitáty, búdeš vitátʹ, vitátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
віта́є vitáje |
бу́де віта́ти, бу́де віта́ть, віта́тиме búde vitáty, búde vitátʹ, vitátyme |
| 1st plural ми |
віта́єм, віта́ємо vitájem, vitájemo |
бу́демо віта́ти, бу́демо віта́ть, віта́тимемо, віта́тимем búdemo vitáty, búdemo vitátʹ, vitátymemo, vitátymem |
| 2nd plural ви |
віта́єте vitájete |
бу́дете віта́ти, бу́дете віта́ть, віта́тимете búdete vitáty, búdete vitátʹ, vitátymete |
| 3rd plural вони |
віта́ють vitájutʹ |
бу́дуть віта́ти, бу́дуть віта́ть, віта́тимуть búdutʹ vitáty, búdutʹ vitátʹ, vitátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | віта́ймо vitájmo |
| second-person | віта́й vitáj |
віта́йте vitájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
віта́в vitáv |
віта́ли vitály |
| feminine я / ти / вона |
віта́ла vitála | |
| neuter воно |
віта́ло vitálo | |