Inherited from Old East Slavic о́тьчимъ (ótĭčimŭ), from Proto-Slavic *òtьčimъ.
вітчи́м • (vitčým) m pers (genitive вітчи́ма, nominative plural вітчи́ми, genitive plural вітчи́мів, feminine ма́чуха)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | вітчи́м vitčým |
вітчи́ми vitčýmy |
genitive | вітчи́ма vitčýma |
вітчи́мів vitčýmiv |
dative | вітчи́мові, вітчи́му vitčýmovi, vitčýmu |
вітчи́мам vitčýmam |
accusative | вітчи́ма vitčýma |
вітчи́мів vitčýmiv |
instrumental | вітчи́мом vitčýmom |
вітчи́мами vitčýmamy |
locative | вітчи́мові, вітчи́мі vitčýmovi, vitčými |
вітчи́мах vitčýmax |
vocative | вітчи́ме vitčýme |
вітчи́ми vitčýmy |