From Proto-Slavic *gъnǫti.
гну́ти • (hnúty) impf (perfective зігну́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | гну́ти, гнуть hnúty, hnutʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | гне́ний, гну́тий hnényj, hnútyj impersonal: гне́но, гну́то hnéno, hnúto |
| adverbial | гнучи́ hnučý |
гну́вши hnúvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
гну hnu |
бу́ду гну́ти, бу́ду гну́ть, гну́тиму búdu hnúty, búdu hnútʹ, hnútymu |
| 2nd singular ти |
гнеш hneš |
бу́деш гну́ти, бу́деш гну́ть, гну́тимеш búdeš hnúty, búdeš hnútʹ, hnútymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
гне hne |
бу́де гну́ти, бу́де гну́ть, гну́тиме búde hnúty, búde hnútʹ, hnútyme |
| 1st plural ми |
гнем, гнемо́ hnem, hnemó |
бу́демо гну́ти, бу́демо гну́ть, гну́тимемо, гну́тимем búdemo hnúty, búdemo hnútʹ, hnútymemo, hnútymem |
| 2nd plural ви |
гнете́ hneté |
бу́дете гну́ти, бу́дете гну́ть, гну́тимете búdete hnúty, búdete hnútʹ, hnútymete |
| 3rd plural вони |
гнуть hnutʹ |
бу́дуть гну́ти, бу́дуть гну́ть, гну́тимуть búdutʹ hnúty, búdutʹ hnútʹ, hnútymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | гнім, гні́мо hnim, hnímo |
| second-person | гни hny |
гніть hnitʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
гнув hnuv |
гну́ли hnúly |
| feminine я / ти / вона |
гну́ла hnúla | |
| neuter воно |
гну́ло hnúlo | |