From Proto-Slavic *gnět(ati) + -ити (-yty), from Proto-Slavic *gnesti.
гніти́ти • (hnitýty) impf (perfective пригніти́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | гніти́ти, гніти́ть hnitýty, hnitýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | гні́чений hníčenyj impersonal: гні́чено hníčeno |
| adverbial | гні́тячи hnítjačy |
гніти́вши hnitývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
гнічу́ hničú |
бу́ду гніти́ти, бу́ду гніти́ть, гніти́тиму búdu hnitýty, búdu hnitýtʹ, hnitýtymu |
| 2nd singular ти |
гні́тиш hnítyš |
бу́деш гніти́ти, бу́деш гніти́ть, гніти́тимеш búdeš hnitýty, búdeš hnitýtʹ, hnitýtymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
гні́тить hnítytʹ |
бу́де гніти́ти, бу́де гніти́ть, гніти́тиме búde hnitýty, búde hnitýtʹ, hnitýtyme |
| 1st plural ми |
гні́тим, гні́тимо hnítym, hnítymo |
бу́демо гніти́ти, бу́демо гніти́ть, гніти́тимемо, гніти́тимем búdemo hnitýty, búdemo hnitýtʹ, hnitýtymemo, hnitýtymem |
| 2nd plural ви |
гні́тите hnítyte |
бу́дете гніти́ти, бу́дете гніти́ть, гніти́тимете búdete hnitýty, búdete hnitýtʹ, hnitýtymete |
| 3rd plural вони |
гні́тять hnítjatʹ |
бу́дуть гніти́ти, бу́дуть гніти́ть, гніти́тимуть búdutʹ hnitýty, búdutʹ hnitýtʹ, hnitýtymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | гніті́м, гніті́мо hnitím, hnitímo |
| second-person | гніти́ hnitý |
гніті́ть hnitítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
гніти́в hnitýv |
гніти́ли hnitýly |
| feminine я / ти / вона |
гніти́ла hnitýla | |
| neuter воно |
гніти́ло hnitýlo | |
Inherited from Old East Slavic гнѣтити (gnětiti, “to ignite”), from Proto-Slavic *gnětiti (“to ignite”).
гніти́ти • (hnitýty) impf (perfective загніти́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | гніти́ти, гніти́ть hnitýty, hnitýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | гні́чений hníčenyj impersonal: гні́чено hníčeno |
| adverbial | гні́тячи hnítjačy |
гніти́вши hnitývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
гнічу́ hničú |
бу́ду гніти́ти, бу́ду гніти́ть, гніти́тиму búdu hnitýty, búdu hnitýtʹ, hnitýtymu |
| 2nd singular ти |
гні́тиш hnítyš |
бу́деш гніти́ти, бу́деш гніти́ть, гніти́тимеш búdeš hnitýty, búdeš hnitýtʹ, hnitýtymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
гні́тить hnítytʹ |
бу́де гніти́ти, бу́де гніти́ть, гніти́тиме búde hnitýty, búde hnitýtʹ, hnitýtyme |
| 1st plural ми |
гні́тим, гні́тимо hnítym, hnítymo |
бу́демо гніти́ти, бу́демо гніти́ть, гніти́тимемо, гніти́тимем búdemo hnitýty, búdemo hnitýtʹ, hnitýtymemo, hnitýtymem |
| 2nd plural ви |
гні́тите hnítyte |
бу́дете гніти́ти, бу́дете гніти́ть, гніти́тимете búdete hnitýty, búdete hnitýtʹ, hnitýtymete |
| 3rd plural вони |
гні́тять hnítjatʹ |
бу́дуть гніти́ти, бу́дуть гніти́ть, гніти́тимуть búdutʹ hnitýty, búdutʹ hnitýtʹ, hnitýtymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | гніті́м, гніті́мо hnitím, hnitímo |
| second-person | гніти́ hnitý |
гніті́ть hnitítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
гніти́в hnitýv |
гніти́ли hnitýly |
| feminine я / ти / вона |
гніти́ла hnitýla | |
| neuter воно |
гніти́ло hnitýlo | |