From Proto-Slavic *gukati. By surface analysis, гук (huk) + ати (aty).
гука́ти • (hukáty) impf (perfective погука́ти or гукну́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | гука́ти, гука́ть hukáty, hukátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | гу́каний húkanyj impersonal: гу́кано húkano |
| adverbial | гука́ючи hukájučy |
гука́вши hukávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
гука́ю hukáju |
бу́ду гука́ти, бу́ду гука́ть, гука́тиму búdu hukáty, búdu hukátʹ, hukátymu |
| 2nd singular ти |
гука́єш hukáješ |
бу́деш гука́ти, бу́деш гука́ть, гука́тимеш búdeš hukáty, búdeš hukátʹ, hukátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
гука́є hukáje |
бу́де гука́ти, бу́де гука́ть, гука́тиме búde hukáty, búde hukátʹ, hukátyme |
| 1st plural ми |
гука́єм, гука́ємо hukájem, hukájemo |
бу́демо гука́ти, бу́демо гука́ть, гука́тимемо, гука́тимем búdemo hukáty, búdemo hukátʹ, hukátymemo, hukátymem |
| 2nd plural ви |
гука́єте hukájete |
бу́дете гука́ти, бу́дете гука́ть, гука́тимете búdete hukáty, búdete hukátʹ, hukátymete |
| 3rd plural вони |
гука́ють hukájutʹ |
бу́дуть гука́ти, бу́дуть гука́ть, гука́тимуть búdutʹ hukáty, búdutʹ hukátʹ, hukátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | гука́ймо hukájmo |
| second-person | гука́й hukáj |
гука́йте hukájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
гука́в hukáv |
гука́ли hukály |
| feminine я / ти / вона |
гука́ла hukála | |
| neuter воно |
гука́ло hukálo | |