From дво- (dvo-) + зна́чити (znáčyty) + -ний (-nyj). Compare Polish dwuznaczny.
двозна́чний • (dvoznáčnyj) (adverb двозна́чно, abstract noun двозна́чність)
| masculine | neuter | feminine | plural | ||
|---|---|---|---|---|---|
| nominative | двозна́чний dvoznáčnyj |
двозна́чне dvoznáčne |
двозна́чна dvoznáčna |
двозна́чні dvoznáčni | |
| genitive | двозна́чного dvoznáčnoho |
двозна́чної dvoznáčnoji |
двозна́чних dvoznáčnyx | ||
| dative | двозна́чному dvoznáčnomu |
двозна́чній dvoznáčnij |
двозна́чним dvoznáčnym | ||
| accusative | animate | двозна́чного dvoznáčnoho |
двозна́чне dvoznáčne |
двозна́чну dvoznáčnu |
двозна́чних dvoznáčnyx |
| inanimate | двозна́чний dvoznáčnyj |
двозна́чні dvoznáčni | |||
| instrumental | двозна́чним dvoznáčnym |
двозна́чною dvoznáčnoju |
двозна́чними dvoznáčnymy | ||
| locative | двозна́чному, двозна́чнім dvoznáčnomu, dvoznáčnim |
двозна́чній dvoznáčnij |
двозна́чних dvoznáčnyx | ||