дока́зувати • (dokázuvaty) impf (perfective доказа́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | дока́зувати, дока́зувать dokázuvaty, dokázuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | дока́зуючи dokázujučy |
дока́зувавши dokázuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
дока́зую dokázuju |
бу́ду дока́зувати, бу́ду дока́зувать, дока́зуватиму búdu dokázuvaty, búdu dokázuvatʹ, dokázuvatymu |
| 2nd singular ти |
дока́зуєш dokázuješ |
бу́деш дока́зувати, бу́деш дока́зувать, дока́зуватимеш búdeš dokázuvaty, búdeš dokázuvatʹ, dokázuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
дока́зує dokázuje |
бу́де дока́зувати, бу́де дока́зувать, дока́зуватиме búde dokázuvaty, búde dokázuvatʹ, dokázuvatyme |
| 1st plural ми |
дока́зуєм, дока́зуємо dokázujem, dokázujemo |
бу́демо дока́зувати, бу́демо дока́зувать, дока́зуватимемо, дока́зуватимем búdemo dokázuvaty, búdemo dokázuvatʹ, dokázuvatymemo, dokázuvatymem |
| 2nd plural ви |
дока́зуєте dokázujete |
бу́дете дока́зувати, бу́дете дока́зувать, дока́зуватимете búdete dokázuvaty, búdete dokázuvatʹ, dokázuvatymete |
| 3rd plural вони |
дока́зують dokázujutʹ |
бу́дуть дока́зувати, бу́дуть дока́зувать, дока́зуватимуть búdutʹ dokázuvaty, búdutʹ dokázuvatʹ, dokázuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | дока́зуймо dokázujmo |
| second-person | дока́зуй dokázuj |
дока́зуйте dokázujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
дока́зував dokázuvav |
дока́зували dokázuvaly |
| feminine я / ти / вона |
дока́зувала dokázuvala | |
| neuter воно |
дока́зувало dokázuvalo | |