From дорік- (dorik-) + -ну́ти (-núty).
дорікну́ти • (doriknúty) pf (imperfective доріка́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | дорікну́ти, дорікну́ть doriknúty, doriknútʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | дорікну́вши doriknúvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | дорікну́ doriknú |
| 2nd singular ти |
— | дорікне́ш doriknéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | дорікне́ dorikné |
| 1st plural ми |
— | дорікне́м, дорікнемо́ dorikném, doriknemó |
| 2nd plural ви |
— | дорікнете́ dorikneté |
| 3rd plural вони |
— | дорікну́ть doriknútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | дорікні́м, дорікні́мо dorikním, doriknímo |
| second-person | дорікни́ dorikný |
дорікні́ть doriknítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
дорікну́в doriknúv |
дорікну́ли doriknúly |
| feminine я / ти / вона |
дорікну́ла doriknúla | |
| neuter воно |
дорікну́ло doriknúlo | |