Inherited from Old Ruthenian дековати (dekovati), borrowed from Old Polish dziękować, from Old High German dankōn, ultimately from Proto-Germanic *þankōną.
дє́кувати • (djékuvaty) impf (perfective подє́кувати) (+ dative)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | дє́кувати, дє́кувать djékuvaty, djékuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | дє́куваний djékuvanyj impersonal: дє́кувано djékuvano |
| adverbial | дє́куючи djékujučy |
дє́кувавши djékuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
дє́кую djékuju |
бу́ду дє́кувати, бу́ду дє́кувать, дє́куватиму búdu djékuvaty, búdu djékuvatʹ, djékuvatymu |
| 2nd singular ти |
дє́куєш djékuješ |
бу́деш дє́кувати, бу́деш дє́кувать, дє́куватимеш búdeš djékuvaty, búdeš djékuvatʹ, djékuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
дє́кує djékuje |
бу́де дє́кувати, бу́де дє́кувать, дє́куватиме búde djékuvaty, búde djékuvatʹ, djékuvatyme |
| 1st plural ми |
дє́куєм, дє́куємо djékujem, djékujemo |
бу́демо дє́кувати, бу́демо дє́кувать, дє́куватимемо, дє́куватимем búdemo djékuvaty, búdemo djékuvatʹ, djékuvatymemo, djékuvatymem |
| 2nd plural ви |
дє́куєте djékujete |
бу́дете дє́кувати, бу́дете дє́кувать, дє́куватимете búdete djékuvaty, búdete djékuvatʹ, djékuvatymete |
| 3rd plural вони |
дє́кують djékujutʹ |
бу́дуть дє́кувати, бу́дуть дє́кувать, дє́куватимуть búdutʹ djékuvaty, búdutʹ djékuvatʹ, djékuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | дє́куймо djékujmo |
| second-person | дє́куй djékuj |
дє́куйте djékujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
дє́кував djékuvav |
дє́кували djékuvaly |
| feminine я / ти / вона |
дє́кувала djékuvala | |
| neuter воно |
дє́кувало djékuvalo | |