діду́сь • (didúsʹ) m pers (genitive дідуся́, nominative plural дідусі́, genitive plural дідусі́в)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | діду́сь didúsʹ |
дідусі́ didusí |
genitive | дідуся́ didusjá |
дідусі́в didusív |
dative | дідусе́ві, дідусю́ didusévi, didusjú |
дідуся́м didusjám |
accusative | дідуся́ didusjá |
дідусі́в didusív |
instrumental | дідусе́м didusém |
дідуся́ми didusjámy |
locative | дідусе́ві, дідусю́, дідусі́ didusévi, didusjú, didusí |
дідуся́х didusjáx |
vocative | діду́сю didúsju |
дідусі́ didusí |