From діли́ти (dilýty, “to divide”) + -ник (-nyk).
дільни́к • (dilʹnýk) m inan (genitive дільника́, nominative plural дільники́, genitive plural дільникі́в)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | дільни́к dilʹnýk |
дільники́ dilʹnyký |
genitive | дільника́ dilʹnyká |
дільникі́в dilʹnykív |
dative | дільнико́ві, дільнику́ dilʹnykóvi, dilʹnykú |
дільника́м dilʹnykám |
accusative | дільни́к dilʹnýk |
дільники́ dilʹnyký |
instrumental | дільнико́м dilʹnykóm |
дільника́ми dilʹnykámy |
locative | дільнику́ dilʹnykú |
дільника́х dilʹnykáx |
vocative | дільнику́ dilʹnykú |
дільники́ dilʹnyký |