From Proto-Slavic *dostavati.[1] Morphologically analyzable as діста́ти (distáty) + -ва́ти (-váty). Compare Russian достава́ть (dostavátʹ), Belarusian дастава́ць (dastavácʹ), Polish dostawać.
дістава́ти • (distaváty) impf (perfective діста́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | дістава́ти, дістава́ть distaváty, distavátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | дістаючи́ distajučý |
дістава́вши distavávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
дістаю́ distajú |
бу́ду дістава́ти, бу́ду дістава́ть, дістава́тиму búdu distaváty, búdu distavátʹ, distavátymu |
| 2nd singular ти |
дістає́ш distajéš |
бу́деш дістава́ти, бу́деш дістава́ть, дістава́тимеш búdeš distaváty, búdeš distavátʹ, distavátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
дістає́ distajé |
бу́де дістава́ти, бу́де дістава́ть, дістава́тиме búde distaváty, búde distavátʹ, distavátyme |
| 1st plural ми |
дістає́м, дістаємо́ distajém, distajemó |
бу́демо дістава́ти, бу́демо дістава́ть, дістава́тимемо, дістава́тимем búdemo distaváty, búdemo distavátʹ, distavátymemo, distavátymem |
| 2nd plural ви |
дістаєте́ distajeté |
бу́дете дістава́ти, бу́дете дістава́ть, дістава́тимете búdete distaváty, búdete distavátʹ, distavátymete |
| 3rd plural вони |
дістаю́ть distajútʹ |
бу́дуть дістава́ти, бу́дуть дістава́ть, дістава́тимуть búdutʹ distaváty, búdutʹ distavátʹ, distavátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | дістава́ймо distavájmo |
| second-person | дістава́й distaváj |
дістава́йте distavájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
дістава́в distaváv |
дістава́ли distavály |
| feminine я / ти / вона |
дістава́ла distavála | |
| neuter воно |
дістава́ло distaválo | |