From епістемоло́гія (epistemolóhija) + -і́чний (-íčnyj). Compare Russian эпистемологи́ческий (epistemologíčeskij), Belarusian эпістэмалагі́чны (epistemalahíčny), Polish epistemologiczny.
епістемологі́чний • (epistemolohíčnyj) (adverb епістемологі́чно)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | епістемологі́чний epistemolohíčnyj |
епістемологі́чне epistemolohíčne |
епістемологі́чна epistemolohíčna |
епістемологі́чні epistemolohíčni | |
genitive | епістемологі́чного epistemolohíčnoho |
епістемологі́чної epistemolohíčnoji |
епістемологі́чних epistemolohíčnyx | ||
dative | епістемологі́чному epistemolohíčnomu |
епістемологі́чній epistemolohíčnij |
епістемологі́чним epistemolohíčnym | ||
accusative | animate | епістемологі́чного epistemolohíčnoho |
епістемологі́чне epistemolohíčne |
епістемологі́чну epistemolohíčnu |
епістемологі́чних epistemolohíčnyx |
inanimate | епістемологі́чний epistemolohíčnyj |
епістемологі́чні epistemolohíčni | |||
instrumental | епістемологі́чним epistemolohíčnym |
епістемологі́чною epistemolohíčnoju |
епістемологі́чними epistemolohíčnymy | ||
locative | епістемологі́чному, епістемологі́чнім epistemolohíčnomu, epistemolohíčnim |
епістемологі́чній epistemolohíčnij |
епістемологі́чних epistemolohíčnyx |