From закі́нчити (zakínčyty) + -увати (-uvaty). Compare Russian зака́нчивать (zakánčivatʹ), Belarusian зака́нчваць (zakánčvacʹ).
закі́нчувати • (zakínčuvaty) impf (perfective закі́нчити or закінчи́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | закі́нчувати, закі́нчувать zakínčuvaty, zakínčuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | закі́нчуваний zakínčuvanyj impersonal: закі́нчувано zakínčuvano |
| adverbial | закі́нчуючи zakínčujučy |
закі́нчувавши zakínčuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
закі́нчую zakínčuju |
бу́ду закі́нчувати, бу́ду закі́нчувать, закі́нчуватиму búdu zakínčuvaty, búdu zakínčuvatʹ, zakínčuvatymu |
| 2nd singular ти |
закі́нчуєш zakínčuješ |
бу́деш закі́нчувати, бу́деш закі́нчувать, закі́нчуватимеш búdeš zakínčuvaty, búdeš zakínčuvatʹ, zakínčuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
закі́нчує zakínčuje |
бу́де закі́нчувати, бу́де закі́нчувать, закі́нчуватиме búde zakínčuvaty, búde zakínčuvatʹ, zakínčuvatyme |
| 1st plural ми |
закі́нчуєм, закі́нчуємо zakínčujem, zakínčujemo |
бу́демо закі́нчувати, бу́демо закі́нчувать, закі́нчуватимемо, закі́нчуватимем búdemo zakínčuvaty, búdemo zakínčuvatʹ, zakínčuvatymemo, zakínčuvatymem |
| 2nd plural ви |
закі́нчуєте zakínčujete |
бу́дете закі́нчувати, бу́дете закі́нчувать, закі́нчуватимете búdete zakínčuvaty, búdete zakínčuvatʹ, zakínčuvatymete |
| 3rd plural вони |
закі́нчують zakínčujutʹ |
бу́дуть закі́нчувати, бу́дуть закі́нчувать, закі́нчуватимуть búdutʹ zakínčuvaty, búdutʹ zakínčuvatʹ, zakínčuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | закі́нчуймо zakínčujmo |
| second-person | закі́нчуй zakínčuj |
закі́нчуйте zakínčujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
закі́нчував zakínčuvav |
закі́нчували zakínčuvaly |
| feminine я / ти / вона |
закі́нчувала zakínčuvala | |
| neuter воно |
закі́нчувало zakínčuvalo | |