From за- (za-) + пере́чити (peréčyty). Compare Polish zaprzeczyć.
запере́чити • (zaperéčyty) pf (imperfective запере́чувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | запере́чити, запере́чить zaperéčyty, zaperéčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | запере́чений zaperéčenyj impersonal: запере́чено zaperéčeno |
| adverbial | — | запере́чивши zaperéčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | запере́чу zaperéču |
| 2nd singular ти |
— | запере́чиш zaperéčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | запере́чить zaperéčytʹ |
| 1st plural ми |
— | запере́чим, запере́чимо zaperéčym, zaperéčymo |
| 2nd plural ви |
— | запере́чите zaperéčyte |
| 3rd plural вони |
— | запере́чать zaperéčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | запере́чмо zaperéčmo |
| second-person | запере́ч zaperéč |
запере́чте zaperéčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
запере́чив zaperéčyv |
запере́чили zaperéčyly |
| feminine я / ти / вона |
запере́чила zaperéčyla | |
| neuter воно |
запере́чило zaperéčylo | |