From за- (za-) + побі́гати (pobíhaty). Compare Polish zapobiegać.
запобіга́ти • (zapobiháty) impf (perfective запобі́гти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | запобіга́ти, запобіга́ть zapobiháty, zapobihátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | запобіга́ючи zapobihájučy |
запобіга́вши zapobihávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
запобіга́ю zapobiháju |
бу́ду запобіга́ти, бу́ду запобіга́ть, запобіга́тиму búdu zapobiháty, búdu zapobihátʹ, zapobihátymu |
| 2nd singular ти |
запобіга́єш zapobiháješ |
бу́деш запобіга́ти, бу́деш запобіга́ть, запобіга́тимеш búdeš zapobiháty, búdeš zapobihátʹ, zapobihátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
запобіга́є zapobiháje |
бу́де запобіга́ти, бу́де запобіга́ть, запобіга́тиме búde zapobiháty, búde zapobihátʹ, zapobihátyme |
| 1st plural ми |
запобіга́єм, запобіга́ємо zapobihájem, zapobihájemo |
бу́демо запобіга́ти, бу́демо запобіга́ть, запобіга́тимемо, запобіга́тимем búdemo zapobiháty, búdemo zapobihátʹ, zapobihátymemo, zapobihátymem |
| 2nd plural ви |
запобіга́єте zapobihájete |
бу́дете запобіга́ти, бу́дете запобіга́ть, запобіга́тимете búdete zapobiháty, búdete zapobihátʹ, zapobihátymete |
| 3rd plural вони |
запобіга́ють zapobihájutʹ |
бу́дуть запобіга́ти, бу́дуть запобіга́ть, запобіга́тимуть búdutʹ zapobiháty, búdutʹ zapobihátʹ, zapobihátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | запобіга́ймо zapobihájmo |
| second-person | запобіга́й zapobiháj |
запобіга́йте zapobihájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
запобіга́в zapobiháv |
запобіга́ли zapobihály |
| feminine я / ти / вона |
запобіга́ла zapobihála | |
| neuter воно |
запобіга́ло zapobihálo | |