From за- (za-) + побі́гти (pobíhty). Compare Polish zapobiec.
запобі́гти • (zapobíhty) pf (imperfective запобіга́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | запобі́гти zapobíhty | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | запобі́гши zapobíhšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | запобіжу́ zapobižú |
| 2nd singular ти |
— | запобіжи́ш zapobižýš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | запобіжи́ть zapobižýtʹ |
| 1st plural ми |
— | запобіжи́м, запобіжимо́ zapobižým, zapobižymó |
| 2nd plural ви |
— | запобіжите́ zapobižyté |
| 3rd plural вони |
— | запобіжа́ть zapobižátʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | запобіжі́м, запобіжі́мо zapobižím, zapobižímo |
| second-person | запобіжи́ zapobižý |
запобіжі́ть zapobižítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
запобі́г zapobíh |
запобі́гли zapobíhly |
| feminine я / ти / вона |
запобі́гла zapobíhla | |
| neuter воно |
запобі́гло zapobíhlo | |