From запози́чити (zapozýčyty) + -ення (-ennja). Compare Belarusian запазы́чанне (zapazýčannje), Polish zapożyczenie.
запози́чення • (zapozýčennja) n inan (genitive запози́чення, nominative plural запози́чення, genitive plural запози́чень)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | запози́чення zapozýčennja |
запози́чення zapozýčennja |
genitive | запози́чення zapozýčennja |
запози́чень zapozýčenʹ |
dative | запози́ченню zapozýčennju |
запози́ченням zapozýčennjam |
accusative | запози́чення zapozýčennja |
запози́чення zapozýčennja |
instrumental | запози́ченням zapozýčennjam |
запози́ченнями zapozýčennjamy |
locative | запози́ченні, запози́ченню zapozýčenni, zapozýčennju |
запози́ченнях zapozýčennjax |
vocative | запози́чення zapozýčennja |
запози́чення zapozýčennja |